ПЕРЕДМОВА
Відхилення або аномалії у розвитку дітей дошкільного і молодшого
шкільного віку дуже різноманітні, проявляються в різному ступені, мають
свою структуру.
Дослідження науковців (Л.С. Виготського, О.Р. Лурії, О.В.
Запорожця та ін.) показують, що такі складні психічні функції, як
сприймання, пам'ять, активна увага, спостережливість, абстрактне
мислення, уява, цілеспрямована поведінка формуються у процесі
розвитку дитини, успішність якого обумовлена не тільки спадковістю, а й
своєчасним опануванням способами розумової діяльності,
багатостороннім спілкуванням з довкіллям.
Відомо, що вся діяльність людини безпосередньо пов'язана з мов
ленням, яке вже з перших років життя відповідно впливає на цю
діяльність.
Зрозуміло, що певні відхилення у мовленнєвому розвитку
негативно відбиваються на формуванні діяльності та особистості
дитини в цілому.
Отже, дуже важливо своєчасно виявити і належним чином
дослідити характер тієї чи іншої вади, що допоможе логопеду, в одному
випадку, знайти правильні корекційні прийоми і методи подолання
мовленнєвого дефекту у дитини, в іншому — порадити батькам (чи
вихователям) звернутися до психолого-медико-педагогічної
консультації для встановлення діагнозу і визначення типу навчального
закладу, в якому комплексно здійснюються навчання і корекція
психофізичних відхилень у учнів.
Педагогу-логопеду для проведення корекції різних вад
мовленнєвого розвитку дитини необхідно оволодіти принципами і
методикою спеціального різнобічного обстеження мовлення дитини. В
цьому йому допоможе даний посібник, який містить ілюстрований
дидактичний матеріал для дослідження всієї мовленнєвої діяльності
дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
Альбом складається із двох частин: перша спрямована на
обстеження фонетичного, фонематичного, лексичного та граматичного
стану мовлення дитини, друга — її мовленнєвої діяльності, в якій
спостерігаються ускладнені прояви загального недорозвинення усіх
сторін мовлення (досліджуються немовні функції, розуміння мовлення,
граматичні форми слів, зміст оповідань різної складності тощо).
Під час підготовки цього посібника були використані роботи
відомих авторів, в яких висвітлюються принципи і методи виявлення
мовленнєвих порушень у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку,
— Г.І.
Жаренкової, Н.С. Жукової, Р.Є. Лєвіної, О.В. Правдіної, М.А. Савченко,
Н.І. Серебрякової, Л.Ф. Спірової та ін.
Призначення посібника — дати ефективну методику комплексного,
цілісного і динамічного обстеження дитини, системний аналіз
мовленнєвих вад.
Пропоновані завдання можуть бути використані в повній мірі і
частково, а також із включенням додаткових інструкцій та елементів
інших форм і методів обстеження з урахуванням індивідуальних
особливостей дитини, її загального розвитку.
Перед обстеженням логопед ознайомлюється з медичною карткою
дитини, станом її психофізичного розвитку, слуху і зору від народження;
проводить бесіду з батьками; якщо дитина знаходилась у дошкільному
закладі або навчалась у школі, відомості батьків доповнюються
педагогічною характеристикою.
На початку обстеження необхідно перевірити будову і рухомість ар
тикуляційного апарату дитини за запропонованою у посібнику схемою.
Бажано також визначити стан її слуху (за методикою М.А. Савченко).
Якщо у дитини припускається зниження слуху, вона направляється для
поглибленого обстеження на консультацію отоларинголога.
Мовленнєвий розвиток дітей з порушеним слухом обстежується за
дещо іншою методикою.
Частина перша
ВИЯВЛЕННЯ ВАД МОВЛЕННЯ У
ДИТИНИ
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ
Для того щоб логопед вибрав правильний хід обстеження кожної
дитини, йому необхідно скласти загальне уявлення про її мовленнєвий
розвиток.
У процесі початкового обстеження дитини логопед спостерігає за
мовленням дитини, уточнює розуміння слів, якими та оперує: чи правильно
вживає їх, чи має відхилення у звуковимові. Педагог звертає увагу на
загальну виразність мовлення, види використання речень, аграматизми,
якщо вони зустрічаються.
При подальшому обстеженні детально виявляються усі порушення в
розвитку компонентів мови — фонетики, лексики, граматичної будови.
Під час обстеження кожної зі сторін мовлення логопед пропонує дитині
розглянути малюнки (чи окремий малюнок), уважно послухати інструкцію
до завдання і зразок його виконання, а потім відповідати.
У ході вивчення слухової уваги та фонематичного сприймання
(завдання 2, 3, 4, 5 на с. 77—78) і стану звукового аналізу слова (завдання
1—6, 12 на с. 104, 105, 115) логопед спочатку чітко пояснює виконання
кожної вправи, дає зразок цього, а потім виразно читає склади, слова.
Учень, однак, не повинен бачити написане завдання, йому потрібно
визначити саме на слух те, що вимагається за інструкцією.
Діти дошкільного віку, які ще не володіють грамотою, називають
малюнки самостійно, а слова й речення повторюють за логопедом, їм
можна додатково задавати запитання, роз'яснювати інструкції, наводити
приклади за аналогією тощо.
При вивченні граматичної будови мовлення завдання 2, 8, 9, 10, 11, 13
(с. 92—93) виключаються із занять з дітьми даної вікової групи.
Обстежуючи стан звукового аналізу слова дітлахів, логопед пропонує
їм завдання диференційовано, відповідно до їхнього розвитку, віку і з
урахуванням того, чи відвідували вони дошкільний заклад тощо.
Стан писемного мовлення і читання дітей дошкільного віку не
досліджується (за винятком тих дошкільнят, які вже навчилися читати).
У процесі діагностування дитини логопед занотовує характерні
особливості вимови звуків кожної артикуляційної групи у завчасно
заготовленій таблиці і за допомогою умовних позначень. Наводимо зразок
такої таблиці і умовні позначення, подані у методичному посібнику М. А.
Савченко .
Савченко М. А. Методика виправлення вад вимови фонем у дітей. К.: Освіта, 1992. С. 17.
висновки
до першої частини
Неправильна вимова звуків у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку
може бути різною за характером.
1. Самостійна вада, коли порушена вимова однієї групи звуків або двох і
більше артикуляційних груп (р—р', с—с', з—з'), і вади вимови, не пов'язані з
недорозвитком фонематичних сприймань. Це відповідно мономорфна і
поліморфна дислалія.
Спостерігаються різні відхилення у проявах мономорфної або поліморфної
дислалії, а саме: дитина зовсім не вимовляє звуків, замінює один звук іншим,
спотворює звук (міжзубна, бокова вимова свистячих або шиплячих, гортанне р
тощо), нестійка вимова окремих звуків. В одних випадках дитина вимовляє звук
правильно, в інших — спотворено.
2. Коли неправильна вимова звуків ускладнюється недостатньо розвиненим
фонематичним сприйманням (слухом), це розглядається як фонетико
фонематичний дефект.
3. Діти, в яких фонетико-фонематична несформованість поєднується із
вторинним недорозвитком лексичної й граматичної сторін мовлення (бідність
словника, аграматизми у самостійній мові тощо), складають групу з фонетико
фонематичними порушеннями з елементами загального недорозвитку
мовлення.
Такі діти потребують особливої уваги під час обстеження, а також у процесі
перших логопедичних занять. Необхідно з'ясувати, чи це недорозвинення
граматичної і синтаксичної сторін мовлення пов'язане з вадами звукової і
фонетичної систем і має вторинний характер, чи вади звуковимови фонетичних
процесів є симптомами загального недорозвитку мовлення третього рівня.
4. У четверту групу входять діти, в яких звуковимова правильна, лексичні і
граматичні процеси не мають явних порушень, але, навчаючись у
першому-другому класах, вони неспроможні оволодіти без спеціальної
логопедичної допомоги процесом читання (писання), що в логопедії
називаються дислексія і дисграфія.
Науковці виділяють такі види дислексій і дисграфій: 1. Оптична (М. Ю. Хватцев,
О. А. Токарева), при якій спостерігається нестійке зорове сприймання і
уявлення зображених окремих букв (п—н, н—й, щ—ц, ш—щ, с—о).
2. Моторна об'єднує розлади координації зорового, слухового і рухового
аналізаторів. Спостерігається звуження зорового поля: дитина бачить не перший
склад, а другий, кінець слова тощо.
3. Фонематична (Р.Є.Лєвіна, Л.Ф.Спірова) — недорозвиток фонематичних
узагальнень. У дитини не сформовані функції фонематичного аналізу. При
читанні (писанні) такі діти спотворюють звукову складову структуру слів —
пропускають, переставляють, додають, замінюють звуки при читанні (букви на
письмі).
4. Аграматична дислексія (дисграфія) обумовлена недорозвитком
граматичних узагальнень у дитини. Вона проявляється у спотворенні або заміні
певних морфем слова в процесі читання (писання) — суфіксів, закінчень.
Діти з не видимою, на перший погляд, патологією мовлення потребують і
більш детального обстеження, щоб надати їм своєчасної корекційної допомоги.
Адже такі діти не завжди привертають увагу до своєї мовленнєвої вади з боку
вчителів, вихователів та батьків.
БЕСІДА З БАТЬКАМИ (ВИХОВАТЕЛЯМИ) ПРО
МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ
Під час бесіди з батьками (чи вихователями) педагогу-логопеду треба
з'ясувати такі питання:
1. Чи перенесла дитина якесь захворювання, травму, які порушили б
нормальний хід її мовленнєвого розвитку?
2. Якими були умови її виховання? Чи спостерігались порушення мовлення,
двомовність у членів сім'ї?
3. Як розвивалось мовлення дитини? Коли вона стала вимовляти перші
слова, фрази? Як формувалось мовлення після перших фраз (повільно,
динамічно чи бурхливо)?
4. Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї?
5. Чи зверталися раніше батьки до логопеда? Якщо так, то коли? Якими були
результати?
6. Що турбує батьків відносно мовлення дитини?
ОБСТЕЖЕННЯ БУДОВИ І РУХОМОСТІ ОРГАНІВ
АРТИКУЛЯЦІЇ
Зуби — нормальні
(великі,
дрібні, рідкі).
Прикус — нормальний
(від
критий, передній, боковий,
ітро
генія, прогнатія).
Губи — нормальні
(товсті,
вузькі, розсічені, рухливі,
парез).
Рухи виконують правильно, із
затрудненням.
Язик — нормальний (великий,
маленький, довгий, короткий,
вузький, широкий, м'ясистий,
рухливий, малорухливий, в'ялий,
напружений). Рухи виконує пра
вильно (швидко, із затрудненням,
повільно, з допомогою), не вико
нує. Утримує в заданому поло
женні, із затрудненням, не утримує.
Зв'язка —нормальна (коротка, довга, приросла, відсутня,
рухлива, малорухлива).
Тверде піднебіння —нормальне (високе, низьке, вузьке,
широке, наявність щілини, повної, часткової).
М'яке піднебіння — нормальне (укорочене, роздвоєне,
відсутнє, рухливе, в'яле, напружене). Парез: повний чи
однобічний.
11
6. Переказ прослуханого тексту.
НОВИЙ М'ЯЧ.
Вийшла Клава у двір з новеньким м'ячем. Одразу до
неї дівчатка підбігли.
— Давай пограємось,— кажуть.
А Клава притисла до себе м'яч, відповідає:
— Я з ним ще сама не гралась. Я тільки спробую.
І почала долонею бити м'яч об землю. Легко
підстрибує м'яч. То червоний бік покаже, то синій, а то
закрутиться так, що аж в очах мигтить. А дівчаткам ще
дужче хочеться в м'яча погратись.
— Ну, давай же,— нетерпляче просять вони.
— Я ще лівою рукою трошки пограюсь,— відповідає
їм Клава.
А сама і лівою, і правою грається — нікому м'яча не
дає. Постояли дівчатка та й почали розходитись.
Раптом м'яч вислизнув з Клавиних рук і пострибав
під паркан у кущі. Кинулась Клава за ним — не
догнала. Нахилилась до куща, а там кропива, кусюча
така! Всю руку Клаві нажалила. Не може Клава м'яча
дістати.
— Дівчатка! — загукала вона. — Та куди ж ви?
Давайте в м'яча гратись. А дівчатка й кажуть:
—Сама тепер грайся!
О. Буцень.
ОБСТЕЖЕННЯ ЗВУКОВИМОВЛЯННЯ
Підбираючи дидактичний матеріал для виявлення стану
звуковимови, ми користувались критеріями об'єднання приголосних
фонем в артикуляційні групи, які викладає М.А. Савченко:
«...приголосні фонеми в українській літературній мові об'єднуються в
12 артикуляційних груп: п, б, м; т, т', д, д'; н, н'; к, ґ; х, г; ф, в; й; с, с', з, з';
ш, ж; ц, ц', дз, дз'; ч, дж; л, л', р, р'». *
Отже, в такому порядку і обстежуються всі приголосні звуки.
Вивчаючи вимову кожного звука, зокрема, необхідно виявити
вміння дитини вимовляти його ізольовано, в словах і використовувати
у самостійному мовленні.
Вимова звуків перевіряється в такій послідовності. Логопед
пропонує дитині вказати малюнки, у назвах яких досліджуваний звук
стоїть у різних позиціях: на початку, усередині, в кінці слова і при збігу
приголосних.
Якщо дитина не може вимовити звук у слові, їй пропонується
вимовити ті самі слова відображено (за логопедом), а також
повторити прямі і обернені склади з цим звуком. Далі учневі
пропонується прочитати слова, скоромовки (речення), вірш чи казку,
скласти розповідь за сюжетним малюнком.
При обстеженні стану звуковимовляння особливу увагу треба
звернути на те, чи не плутає дитина у самостійному мовленні
фонеми, подібні за артикуляцією чи звучанням (с — з, с — ш, з — ж, ж
— ш та ін.). Якщо є ці порушення, то у дитини слід детально дослідити
стан слухової уваги, словник і граматичну будову мовлення.
ОБСТЕЖЕННЯ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ
(слухової уваги, пам'яті, фонематичних процесів)
1. Повтори слова, словосполучення, речення, зберігаючи їх
послідовність. Вкажи кількість слів у кожному завданні.
а) Груші, вишня, сливи; ялинка, іграшки,
шофер, машини; радість, радісний,
радіти.
б) Великий письмовий стіл;
кругле червоне солодке яблуко.
в) Біля будинку цвітуть квіти.
Чорнобривці, айстри, троянди зацвіли біля
будинку. 2. Візьми олівець і намалюй на папері будинок
(трикутник).
3. Визначи кількість вимовлених голосних, приголосних,
складів. у-а, і-е-у, а-о-и-е, е-у-о-а-и; б-н,
к-х-д, ф-х-с-п;
на -на, на -ну, за -зи -зу,
ше-ши-са-со.
4. Повтори слова-пароніми.
Лак, так, мак, бак.
Мити, шити, лити, бити.
Мило, шило, рило.
Рік, сік, бік, вік.
Майка, гайка, чайка, байка.
Немає коментарів:
Дописати коментар